Основні ознаки депресивних розладів середньої та легкої тяжкості.
Типовий зовнішній вигляд хворого. У всьому зовнішньому вигляді та одязі помітні неохайність та не доглянутість. Риси обличчя набувають характерного виду: кутики роту опущені, по середині чола пролягає глибока вертикальна зморшка. Людина рідше моргає. Плечі поникли, голова нахилена вперед, так що погляд направлено вниз. Жестикуляція зведена до мінімуму. Важно відмітити, що деякі хворі не дивлячись на депресію зовнішньо зберігають усмішку!
Настрій хворого сумний, тужливий, страждальний, знижена реактивність по відношенню до приємних та неприємних подій, причому воно не змінюється при отриманні добрих новин чи в добрій компанії. Депресивний настрій є тотальний, він проникає у всі сфери життя, він відрізняється від природного суму який, як правило виникає коли людина залишається на одинці або розмовляє про сумні події. Хворі відчувають безпомічність. Деякі намагаються приховати свій настрій від оточуючих тим самим можуть сплутати терапевта, тим паче недосвідченого.
В багатьох випадках але не при всіх, при депресивних розладах присутня тривога, роздратованість та гнів.
Інтелектуальна діяльність
У хворих відмічається зниження концентрації уваги, нерішучість або коливання у прийнятті рішення, зниження впевненості в собі, знижена самооцінка, відчуття свого безсилля та незатребуваності, самозвинувачування себе без жодного приводу або приписування собі надмірної вини, песимізм, почуття безнадії та думки про смерть і самогубство. Не рідкі скарги на погану пам'ять, але насправді в пам'яті погано утримується інформація через зниження концентрації уваги. Коли пацієнт напружується то все запам’ятовується та відтворюється як і завжди.
«Депресивне мислення» проявляється в песимістичних думках, вони у всьому бачать тільки сумну сторону, вважають що їм нічого не удасться, що всі їх вважають невдахами, він більше не відчуває впевненості в собі, до любого успіху ставиться як до випадковості, в якій не має його заслуги. Пацієнт очікує самого гіршого, малює перед собою безнадійні перспективи, передбачає фінансові невдачі в роботі, фінансовий крах, нещастя у сім'ї і неминуча руйнація свого здоров'я. все це часто супроводжуються думками про те що жити більш не варто і смерть була б бажаним розв’язанням ситуації. Така заглибленість у похмурі роздуми може прогресувати до ідеї про самогубство і розробка відповідних планів.
Люди із депресивними розладами часто роблять переоцінку свого минулого, так би мовити крізь «чорні окуляри», їм все бачиться в похмурих тонах, вони в минулому «знаходять» корні нинішніх проблем. Відчувають вину, яка проявляється в самозвинуваченнях через незначні «провини». Людина яка роками не пригадувала якісь випадки тепер переживає спогади які раптом нахлинули на неї та захльостують її. У деяких пацієнтів присутнє почуття вини, однак вони не можуть пов’язати її походження із якимось конкретним фактом. Наявність таких роздумів з певністю нам вказує про депресивні розлади, похмурі думки та спогади стають де далі частішими і стають більш актуальними по мірі поглиблення депресії.
Психомоторна активність
Характерно зниження енергії. Хворий відчуває в’ялість, апатію. Це проявляється у психічній та рухливій загальмованості, у бідній міміці та пантоміміці. Пацієнт звичайні рутинні справи сприймає як тяжкі для виконання, часто не доводять розпочате до кінця. В хаті буде не прибрано, посуд буде не помитий, діти та вони самі будуть неохайними. Пацієнти будуть пояснювати таке тим, що вони мають соматичні захворювання.
Часом пацієнти переживають ажитацію (спільно із тривогою) – яка проявляється почуттям неспокою, неможливістю розслабитись. Пацієнт має постійно щось робити, при легких формах він постійно теребіт пальцями рук чи робить неспокійні рухи плечима та ногами, при тяжких формах ажитації він стає непосидючим.
